Сьогодні займалась пошуком цієї кішки (м. Івано-Франківськ). Винагорода не цікавить, я просто хотіла допомогти знайти. З моєї сторони жодного схожого котика не було навіть😥

Ненавиджу Гугл Фото. Зробив підбірку "пухнасті друзі" саме з тих, які померли. Під сумну музику. Але одночасно і приємно було бачити знову цю мордочку🥀

Мама на диво в настрої залишилась. Ми з нею говорили, вона мені розказувала за своє минуле, за те, як їй псували життя батьки. Вона винить їх у всьому, бо через них обирала садиста, аби почуватись десь не під контролем тотальним. На похорон сказала мені не їхати: — Вона і так вмерла, що вже.

Вчора в Сільпо була акція. Хто в чорному, той отримує Марс за тематичний колір Це було так мило🥺

Події подіями, але дивіться, яка надута дитина, бо її не пустили на самовигул

Тепер я не знаю, чи вітати маму з днем народження, чи що мені робити. В таку ситуацію я ще не потрапляла. Як її правильно підтримати 🫠подзвоню після роботи і запитаю напряму хіба що

Стояло декілька днів дивне відчуття чогось. А тут ось. Бабуся вмерла. Перепрошую, а мене весь час штиритиме перед смертями? Можна цього якось позбутись?? (Не сильно переживаю за втрату, мене більше наслідки б'ють)

Коли після наряду до мене підходять цивільні, чи по роботі, я завжди допомагаю. Навіть якщо щось запитати хочуть. Виділяю вже свій вихідний час, аби все гарно зробити. Коли це хтось з тих, хто НЕ по робочих питаннях, а займається дурнею — ну вибачте, але фак оф.

Зіпсувала настрій якійсь жінці, яка вирішила, що чудова ідея мене доставати в 7 ранку, на 22 годину службу, коли я всю ніч мусила працювати. Бо їй впадлу було підійти до чергового, хоча я відкрила територію спеціально для її шайки, аби без проблем могли пройти.

Тю, хотіла щось написати і забула.

Мені, будь ласка, з ліками для сну і по кусочку шоколадки на кожен день.

Сьогодні завершу всі справи і НАРЕШТІ зайду гляну, що писали люди. Це треш. Скільки мене там не було...

Дзвонить якийсь Максим з Водафон і намагається говорити про інет, який вигідний. — Та вже пізно, я маю інший, не зацікавлена поки. Гарного дня. — Ви ще не чули наші плюси. — Та все окей, поки мене влаштовує мій. Все. — Коли я можу вам подзвонити? Через тиждень? — Коли мені треба буде — подзвоню.

Ну раз я вже тут. Зроблю фотозвіт книг та манг, які дома залишились. ↓↓↓

Зі мною познайомилась дівчина з ґік-магазину, бо її зацікавив мій смак в книгах (Ганнібал). Я солодке менеджерам була принесла, бо вони виглядали втомленими, якось підбадьорити хотіла. В результаті в мене тепер є нова подруга, яка знайшла мій тг й мені подобається, що у неї теж є дівчина 🥺

Те саме питання. Мені не те, що байдуже, мені абсолютно байдуже, хто з "зірок" там снідав омлетом. Я ніколи про це не замислююсь. Вимагаю папараці в науці, аби більше дізнаватись про техніку, природу, космос і так далі...

Кращі справи, нові нігті. ТримаємсЯ! #манікюр #manicure

Всі, хто вижив після вчорашніх бурь — хальо. В мене можливо справи потроху йдуть краще, тому знову соціалізуюсь

Брат прислав фото. Мангла я йому віддала в дорогу, аби від мене був🥺

В мене нема сил спілкуватись з кимось отак в чаті. Мені шкода, але мене паяє часто і я розумію, що знову перериватиму розмови

— Знаєш, я навіть не вірив, що ти вмієш плакати. Ніколи не бачив, хоча ми завжди були разом. Як сталева леді. — Перед тобою хотіла бути сталевою. Тримати авторитет. — Ти і так була б авторитетом, Ді. А знаєш чому? — Чому? — Бо ти каканка! — АХ ТИ, ТО ТИ КАКАНКА! Брате😑

Ого, таки подзвонили батьки, бо БРАТ не брав трубки. — А чого він не залишив нам ключі від квартири? — Нащо? — Ну коли тебе нема вдома, аби ми могли прийти собі, речі якісь залишити, чи ще щось. Клоуни. Дякую, братику, що ти додумався ключі не залишати їм! Мінус проблема.

Брата нема декілька днів зі мною. Батьки знають, наскільки це великий стрес для мене, що це ПЗДЦ. Вгадайте, скільки разів вони мені дзвонили? 21 жовтня був останній дзвінок, аби мені просто сказати, що брат поїде. За самопочуття, звісно, ніхто не питав. Як мені зараз? Байдуже. Клоуни.

Сифон відміняється, буду сьогодні лежати і страждати. А все інше почекає

tag yourself

Мій настрій сьогодні десь на дні, бо я вийшла з наряду, стала на зупинці і почались місячні, другий раз за місяць, як вчасно. А годину їхати додому. Хоча б не забруднити нічо поруч🫠 сподіваюсь

Не втрималась і замовила. До колечка буде личити дуже🥺

Все, брат на місці там. Вже речі розклав, починає своє життя з нового листочка. Удачі, братику🥺 А я починаю налаштовувати себе, що в мене більше нема поруч адекватних кровних родичів. З сім'ї тільки дівчина. Ну ще батьки, яких треба взагалі в іншу країну забрати, аби мої очі їх не бачили, не чули.

Я й менеджерки Сімі: — О, хочу донат. Апельсиновий привид. — Вам Геловін більше личить) — Тоді давайте Геловін. Менеджерка№2: — А привид гарніше👀 — Ну давайте тоді два — А той з оком?? Вам під помаду! — Ну давайте всі, всьо!..

Ну і питання на засипку. Хто в раковину змиває залишки їжі??

Як би то не було, мене паяє від розуміння, що брат далеко і назавжди. Ні, мені не потрібна моральна підтримка. Просто тяжко. Він завжди хотів, аби ми жили поруч і могли вийти на шаурму. Дивився варіанти квартир різних, які в одному районі. А зараз склалось отак.

Батьки дратували брата, який був по кордоні Німеччини якраз. Бо вони влазять у все, всюди намагаються бути, але ніколи конкретно не кажуть нічого. Навіть зараз, не сказали адресу, куди йому їхати. Це буквально: — Скажеш шоферу, що до Юри. Спойлер, водій не знає ніякого Юру.

Брат в Польщі. Я проснулась, бо подумала, а чи вистачить йому зарядки до наступної країни... Чому в таких рейсах практично ніколи нема втику для зарядки пасажирам? 🗿Чи то просто мені так "везе" з ситуаціями з рейсами

Без брата і срач прибирається потроху. Сьогодні прибрала тільки комп'ютерне місце і винесла сміття. Винесла зогнилі продукти, які він і його дівчина залишили чогось в пакетах під столом. Бачила, що яблука зогнили теж, завтра викину. І з холодильника теж треба, бо ппц...

Сьогодні дивимось дорами. Квасоля знайшла свого фаворита

Я задовбала начальника, сказав: — Відчепись! Тому нічо робити не треба з того завдання. Перемогааа

Всьо, на Кріпера надивилась, піду мисливитись за ним незабаром 💚

Вона сказала, що хоче плюша Кріпера... Де це купити?? В Епіцентрі? В п'ятницю може вийду шукати

Скоро в дівчини день народження. Я думала спочатку інший подарунок їй, але вона зараз дуже захопилась грою Sims 4. Тому гадаю їй прислати солодке, смачненьке і гроші на моди, які вона хоче. Сподіваюсь, їй сподобається. А, й пошукаю приколи з динозаврами, вона таке любить. Вистачить 3к на моди?..

Де мій планшет? Я його просіяла десь. Але по IP він в місті. Чи то я хвора була і десь дома засунула, чи як... Ніхто ж не вкрав, сподіваюсь.

Новий начальник вчора гарчить на колегу і "погрожує", що сьогодні приїде. Сьогодні я на зміні, говорить дуже чемно, питає за самопочуття. Чому така різниця у поведінці? Боїться, що ніхто не виконає роботу, чи що

Начальник завдання дав, з котрим я фізично не зможу впоратись. Там треба розширений доступ до бази, мого недостатньо. І прикол в тому, що він не вміє працювати з базою. І зам не вміє. А чому я маю вміти??

Я хворію вже хз який день. Сил нема, я або на роботі, або дома відходжу від хвороби. Все йде шкереберть. Брат виїздить закордон. Це пздц. Нові завдання на роботі. Як завжди, мені сказали, що я не здала іспити щорічні, але без телеграми)) Хочу спати, та й все

Сьогодні дізналась, що колега переїхала собаку з іншого місця роботи(( Мені шкода Джесіку😒а вона ще це сказала так, ніби нічо страшного. Дурне.

Я звісно вибачаюсь, що так скажу, але. Бісові бігуни посеред міста. Тобто, мене поміняти вчасно не можуть в наряді, бо через бігунів перекриті вулиці і весь транспорт мусить це об'їхати. А потім я з наряду якось маю додому добратись. Замість години часу їзди, буде ЗНАЧНО більше. Та за шо, блін??

Щойно така ситуація була, що бляха муха. Зі стрілецького алкаш зайшов мені мозок виносити, давно так не сварились. А знаєте, за чого срач почався? Бо я маю прокол губ)) Шок, звісно. Знову та сама тема діда, який до мене нічого не має. Довела трошки його до сліз, пішов нити комусь іншому.

Колега, в котрого задимівся пістолет: — ДИМИТЬ!! — Туши! — Та хіба що ти плюнеш😂 Ну я плюнула 🙂 — ТА НЕ В МЕНЕ! — ТРЕБА БУЛО КОНКРЕТИЗУВАТИ!

Я досить зайнята людина. І що я не люблю, коли мене просять щось зробити, не конкретизують, як саме, а потім вносять сто правок. Бро, ти випросив в мене лого на хімчистку. Показав приблизно яке. Будь добрим, або відразу вкажи, що треба, або не крути мені світом.

Якщо ви йдете на стрільби, де у вас ЗАДИМИТЬСЯ пістолет від кількості активної стрільби, будь ласка, вдіньте щось на голову. Гільзи мені трохи підсмажили волосся, другий раз я так не хочу.

Хотіла відпочити на вихідних. Ага, вже. Стрільби. Стрільби. І ще раз стрільби.