Тепер не можу ніяк відіспатися і нормально відпочити. Відмовилась йти на сімейні застілля. Я реально не маю на то сил і бажання. Замовила продукти доставкою, зроблю нам з чоловіком смачну вечерю і будемо втикати в якісь фільми. Хочеться просто вилежатись.

Сьогодні прокинулась серед ночі і десь годину мала такий стан на межі. Таке буває зі мною десь раз на місяць. Я зазвичай не можу рухатись, свідомість і не в сні, і не в реальності. Але що класно — мені у такі моменти приходять тексти і музика. Хочу вміти то записувати нормально опісля.

Мені подобається коли кажуть нініні рдуг рас ніяка не хвороба, це просто мозок інакше працює. Ну я рада у кого так. Але проблеми з травленням, сном, очима, вестибуляркою, терморегуляцією, всякі тіки і тд. – пов'язані якраз з цим "просто мозок інакше працює". Ну типу... 🤷🏽‍♀️

Ці роки працюємо над локацією у Косові для здачі в оренду гостям міста. Помітила дивне. У всій цій рутині мені важко відпочивати в горах. Я на все дивлюсь з боку людини, яка всередині процесу створення комфорту для інших. Розумію, що це малоймовірно зміниться.

Мислю табличками. Моєму мозку треба якась структура і таблиці з тим дуже допомагають. Треба навчитися працювати з ексельками))

Останнім часом часто натрапляю на поняття «рамка мислення». Це новий модний термін з якогось наукпопу чи онлайн курсу з інстаграму?)

Так виходить, що мій чоловік вірить у мене значно більше, ніж я сама в себе. Це мило🥰 На грудень в планах навчання у арт-кураторки (купа роботи над великими полотнами), 3 дедлайни (2 великих проєкти і 1 маленький, англійська (зараз активно займаюсь на впевнений B2). Якось він приїжджає з К і каже:

Нині кров з носа треба намалювати дві акварелі (а краще 3). Бо наступного тижня вже треба інше замовлення робити і готувати продукцію на ярмарку в К. Пообіцяла собі, що в січні візьму два тижні чисто щоб писати щось своє. Буду сублімувати свою темряву.

В цей період я зрозуміла, що моя ідеальна картинка про збалансоване життя — утопія. Мій сон, моя налагоджена рутина, моя турбота про себе і коханого йдуть лісом, коли у мене дуже багато роботи над замовленнями. Я живу у якійсь вічній тривозі, лягаю під ранок і чуюся так, ніби це дні перед сесією.

Психотерапевтка наполягає на офіційній діагностиці рдуг/рас. Типу, щоб був папірець, де то чітко написано. І я її дуже розумію. Але треба мати на це відкладених кілька тисяч грн. Написала психіатру, який мені колись сказав, що бачить всі ознаки. Сказав, що ліпше мати офіційні доки. Вірю.

Вчора говоримо з чоловіком про їжу. Зокрема, про пиво. Поки ми в ІФ, я користуюсь дарами цивілізації і не ходжу в супермаркети, а замовляю доставку. Коли не треба тягнути пакети самій, можу набрати пива (собі б/а, чоловікові якийсь темний алко). Але мені дуже важко вгадати, щоб йому подобалось.

Твітер дуже втомив своїми скандалами, інтригами і розслідуваннями. Сумую за тими часами, коли можна було писати, про просте життя і не думати чи ти тим нікого не зачепиш і люди не сприймуть то на свій рахунок. Скучила за камерністю і спокоєм. Може тут його знайду?

Отримала нові кейси для свого БарбіФону від @strynadiuk.bsky.social 🥰 Замовляйте кейси в Христі ))