Не знаю нашо я про це все нию тут, я збиралась нікому не розповідати. Мабуть все-таки хочеться про це говорити. Добре, шо тут мало хто читає.

Настрій купувати собі всяку прикольну безполєзну фігню, і полєзну також, і так невчасно, бо не можна, бо лікарні це дорого :( Хоча це дуже закономірно, моя нервова система хоч якось хоче себе потішити і заспокоїти через весь цей стрес..

Мені настільки морально галімо, шо я тупо пролежала цілий день втикаючи в телефон 🫠 Десять годин екранного часу... Це пиздець :( Нічого не зробила. А, ні. Посадила якесь насіння в горщики. Але то фігня.

Це конєшно цікаво, шо консультація лікаря в державній лікарні дорожча, ніж в приватній.

Хочу собі паперовий dsm 5

Надворі так гарно, хочеться повісити гамак у саду і лежати в теплому повітрі. Але я не годна.

Дивіться Це пупи рухаються у коконах

Навіть до десяточки ніде не дотягнула лол Як я існую на таких показниках ахах Поняття не маю шо воно там міряє і наскільки це правдиво, але смішно (чи сумно)

Дивлюсь відосіки отого анест.відділення з котами, смішне, але я не розумію чи воно мене заспокоює, чи навпаки додає тривожності перед моїм величезним страхом.

Шось якось так неприкольно прокидатися уже з якоюсь фоновою тривожкою. Дуже не подобається. На таблетки мені зараз не можна. Хз як її притлумити. У мене кортизол певно зашкалює. Ой як мені це все не подобається...передати не можу

👀

Жук б'ється у вікно

Хєхєх

Заберіть книжки. Стан різний, Дракон новий, Світанок перед жнивами, Цирцея, Дім у вол.морі, Біла кімната, Хочу підшлункову – стан чудовий, решта – зі слідами часу і використання, Трон зі скла з трохи невдалим арт експериментом 😅 Фарбований зріз з чучуть запливом всередину, на читання не впливає.

Зранку заселила рій у вулик. Рука спухла шо жесть. Настрій норм, але гівняно-тривожний. Витягла пупи лун з підвалу. Забрала плюшевого павука з пошти, маю дилему: лишити собі чи подарувати комусь. Хочу спати... Але треба зробити Дуолінго спочатку.

Заберіть книжки. Стан різний, Дракон новий, Світанок перед жнивами, Цирцея, Дім у вол.морі, Біла кімната, Хочу підшлункову – стан чудовий, решта – зі слідами часу і використання, Трон зі скла з трохи невдалим арт експериментом 😅 Фарбований зріз з чучуть запливом всередину, на читання не впливає.

Шось так погано морально

Кілька днів тому виходила в лижній куртці, було два градуси, змерзла як скотина, сьогодні в футболці тупо топлюся. Перепад офігіваючий. І мені, звісно, від нього так зле, шо темніє в очах кожного разу, як підводжусь. Можна було якось поступово оцейво, бо то шось неприкольно вопше ніразу..

Водорості вже виросли, і такі гарні, ще не забиті намулом

Гляньте, який кайф

Капець в мене пригоди, ледь вернулась з походу по лікарнях і лабораторіях, так на тобі вже йди рій знімай, вжалило в одне місце три бджоли, реакція якась стрьомна, напилась антигістамінних, лежу спостерігаю, і офігіваю знову від системи оцієї з лікарями, якись дурдом.

Як/з чим ви їсте тофу? Я шось досі не можу його зрозуміти, воно мені як мочалка з трачки на смак і текстуру :/

"Прочитала" я тую мангу. Думала, там буде якась фронтова історія, а там три різні. Ну але піде в мою колекцію воєнної літератури. Здається, мені манга не подобається, бо вона закінчується за 5 хвилин. Звикла книжку читати довго, а це шось інакше.

#Дніпро Вівторок, 5 травня 18.30 Ще один мітинг проти цивільного кодексу Парк ракет(ода)

Роздерла всі булочки, шоб знати де яка начинка, хрін би мені хтось таке дозволив у дитинстві. Хоч якісь плюси бути дорослим.

Шо там по магнітних бурях сьогодні? Почуваюсь, ніби мене трактор переїхав.

Просто синє тло чи картинка неба було краще 😑 Мене такий стиль ілюстрацій чомусь відштовхує.

Хотіла за свій подвиг собі шось купити, але була така замахана, шо нічого не хотілось. І зараз нічого не хочеться, а те шо хочеться, не можу вибрати, бо все не таке і не подобається. Шо ж так тяжко...

День стресу, і все, шо так старанно наїдала останні місяці, просто пропало, і я знову кістлява шкапа. Обідно капець.

Шось так лапку крутить. І дощ пішов. Кіт ліг у дивному місці.

Шось так напрягає, шо з цим автоперекладом у твітері стільки твітів визначаються як написані москальською..

Як же хочеться жити подалі від "сім'ї"... А нема можливості. У мене знову стався мем "розказати батькам про свої проблеми – це отримати ще одну проблему". Шкода, що справа така, шо приховати ніяк не вийшло б.

Не шарю гороскопи, але цю картинку прям відчула усім тілом, брррр

Чому в мене сил є тільки на перший крок, а далі я тухну?... Мене це так виснажує. Хочеться мати сили доводити все до кінця.

Бачила дорогою труп кота, і труп жінки. Та й таке.

Які ж полегшення і радість, коли на горизонті з'являються гори.

Як же ж гарно їхати, коли не закачує.

А шо, реально оці всі кучеряві хлопчики роблять собі завивку?

Демн, поїздочка... Ну, з хорошого, я вже в автобусі додому, на козирному місці біля водія. За пару годин буду дома і завалюся спати.

Ну і дубак Коли виходила з хати, було 2 градуси

Так замахалась з усім за день, шо нема сил піти покупатись, і ще й вставати о п'ятій ранку 🥴 Сподіваюсь, я хоч посплю трохи вночі.

Лишила тел надворі на десять хв

Найшла свій паспорт Виглядає, наче зі смітника 😅

Дожилися. Я тепер одразу вимикаю шось незнайоме, коли спотіфай вмикає якусь рекомендацію, бо не хочу, шоб воно виявилося аішкою. Там ще фільтра якогось не зробили часом?

Ахах Виміряла пульс у хелсі

Це просто скотство якесь, у мене нема більше слів.

Я забула, що робила джурналінг... Треба буде знову спробувати.

Чучуть позаздрила іпохондрикам...