Зрозуміла, що емоційно ЗОВСІМ нестабільна, коли: а) плакала, бо не змогла забрати кицю з роботи; б) плачу, бо забрала кицю з роботи.

- *сварюсь на парик і йду назад на свій цех* - *голос з-за спини* ну шо обниматься будешь?? - а ой ДА *кидаюсь на шию*

Боже, дай мені сил, я вже не вивожу, а ще п'ять днів. Пекельних...

Раптово вирішилось, що я заступила на робочий тиждень, який складається з 13 днів. Слава богу, завтра вже шостий...

Ц тролейбусі плакало-розривалось якесь дитинча. Так його розумію, я на роботі другий день так само ридаю.

Пакувала солянки з собою й підспівувала ШИВО ШИВО ЧОМУ ТАК ПАРШИВО дурним голосом

Йосип драний, я вперше і житті зварила СУП. Да, я рік працюю в ресторані. Да, вперше зварила суп...

Зрадила свій улюблений чорний на нігтях і зробила зелений. Якщо в наступному році мені не буде щастя, то я вже не знаю, що в зелений ще пофарбувати...

- нам нужен человек, который будет всех посылать нахуй - *тягну руку догори* так це я - *одночасно з цим показує на мене* - АХААХАХПЗВХПЗ

Те, як наша бухгалтерка стала на постійній основі називати мене Аріель 💔💔💔

Ото да, я жива й навіть змогла встати сьогодні о ~8 ранку, щоб поїхати собі за подарунком, бо я (виявляється) можу працювати 15 годин із мовної рані після трьох годин сну! Оце я можна панянка, все ж таки.

Майже рік тому: принеси подай іди нахуй не мішай. Зараз: залишилась сама на весь ресторан наглядати за качками, робити профітролі директору й прибирати срач після кейтерингу, маючи у кишенях гроші на лаваш і ключі від ворот. Дожилась...

Нас знову вз'їбнули, але ми красуньки й усе зробили, ще й трохи помогли мужикам! Бо ми вміємо поставити роботу, а не оті всі срачки-пердячки.

Телефонна розмова з матір'ю: - ти шо там п'єш? - ну да - а я тоже - а ти по якому поводу??? - та тьотя Оксана приїхала, ми тут в шашки грали, я фотку тобі скину Фотка:

Оце деньок, виїбали в усі дірки...

"Обережно, двері зачиняються, наступна зупинка - станція Основа". І тудух-тудух колією. Я їду додому!

Майже шоста ранку, стою на тролейбусній зупинці, вся чухаюсь від якоїсь дивної висипки й хочу спати. Попереду довгі години дороги, а спала я востаннє учора вночі кілька годин. Оце я розумію естетика.

Досі вважаю себе винною в тому, що їх тоді влітку потривожили й кудись вивезли. Я просто хотіла віддати їм остостанню шану, я не думала, що буде отак. Сподіваюсь, вони мене пробачать.

Усе частіше хочеться кричати й кричати про свій досвід минулорічний. Я не можу ніяк виговоритись уже більше року.

Знайшла собі на роботі омріяного старшого брата! Він дуже добрий і милий, постійно хвалить і дякує, навчив мене лагодити поламані цигарки і дав погріти руки об себе :з

Учора відбувся іконічний діалог, коли на годину раніше тікала з роботи: - а куда это ты? - намічається шо-то дуже інтєрєсне - что, Миша приехал? - ...шо?! Ну ти понімаєш, яке гамно цей кучерявий!

Усьо, осінь

Сьогодні якийсь мерзотний день. На вулиці так гарно, хоч і холодно, листя красиво лежить на травичці, а в голові - "туди не можна, раптом розтяжки". Розтяжки. Посеред Харкова. У жвавому районі. Тепер згадався найстрашніший похорон приблизно з того ж часу, що й розтяжки. Я хочу все забути.

- я мєжду прочім в дєтстві була влюблєна в Колю Баскова - в Баскова значит? - да, і дуже сильно ревнувала його до Таісії Повалій - АХВЩАЗВХАЩВХПЗХВ - АЗХВЩАЇПЗХАЗПХПХПЖ

Сьогодні якийсь НАДТО емоційний день, а я ще навіть до клубу не доїхала...

Сиджу курю на балкончику, через стіну грають улюблені мужики. І те, шо я запхалась до клубу з букетом троянд і ЗДРАСЬТЄ нікого не здивувало!

Їхала привітати подружку - втрапила на репетицію любого серцю гурту. Змусили слухати, чи норм звучать гітари, пограли мою улюблену пісню (насправді я люблю всі)... Життя буремне, але таке класне!

Зайти в рандомний магазинчик, де продають штані, панчохи, якісь кофтини й зустріти там приємну дівчину, яка одразу перейшла на українську. Потім побачити розписаний прапор перед виходом і затриматися на бесіду. Закінчилось усе занадто кінематографічно.

Прощання відбулося. Хочеться сплакнути, я дуже сумуватиму за ним.

Тільки душу мені тріпає, четвертий раз налаштовуюсь на побачити востаннє.

Боже мій, як не дивитись... Воно прийшло таке розтріпане й миле, обійняло мене зі спини таке тепле... Я вмираю?

Сьогодні я тьотя жаба, яка гріє руки об колег. Тільки не об своїх дівчат, а об гарячників і бар :з

- когда едешь на Кавказ - солнце светит левый глаз, когда едешь у Европу - солнце светит прямо... в правый глаз хехе - АХЗААЗВХААХЗААЗВХАЩЗВАЗ

Нарешті намотала соплі на кулак і встала о сьомій ранку! Ура!

Його очі, коли я спитала "шо, на зєльонєньке потянуло?"... Він подавився повітрям. Яке прекрасне видовище!

Найгірше - приводити на роботу знайомих. От ти наче й пояснюєш, що та як, і що треба буде гарувати, а людина трошки не розуміє. І вже мітить на підвищення, не навчившись найпростішому, бо з моєї власної історії почула лише про підвищення, а не те, як я їбашила за трьох для цього.

Як же сьогодні все хуйово

Заради нього я лишилась прибухувать на дальній лавочці....

Який же він охуєнний

Сидимо з @dkdiodoro.bsky.social в новому Хемі, який старий Патрік. Тут показують Наруто й грає AC/DC. Шановні, це розйоб!!!

Боже ж мій, я не хочу, щоб мене прибило прям у новій квартирі, я зараз або інфаркт зароблю, або обісрусь з переляку.

Під вечір мене поплавило, тому влаштувала на перекурі дискотеку під музику з залу. Я все чекала можливості пожартувати з офіком про циганочку, але не вийшло...

Зелене 🌿

Мого щастя лишилось два дні. Як швидко промайнув цей місяць. Так шкода...

- шо ты мне детей обижаешь?!!!!? - каких детей, у неё сиськи больше, чем моя голова

Завтра буде дуже важкий день. Господи, чому саме я?

Зачепились язиками із майстринею, виявилось, вона з Куп'янська. Тому половину процедури ми на суржику й із матюками обговорювали окупацію, росіян і продажних сук із рідних міст.

Відбувається магія, а доки воно там магічиться, я п'ю чайок!

Бухгалтерка знову назвала мене "нашей русалкой" і дуже скривилася на слова, що мене сватають конкретному персонажу.....

Я вмію прикольно рухати мизинцями на ногах. А на правій ще й підмізинним.