Sykį pasiryžęs, tu turi ne spėlioti, kas bus, bet dirbti, kad būtų taip, kaip nori. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Ė, Kaune, brolyti, nepasislėpsi. Tu ties Seimu nusičiaudėk, tai Šančiuose tau “į sveikatą” atsakys. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Nepatogu, sako, gimnazijos direktorius, gana žinomas poetas… Gaila, sako, žmogaus… Velnią tau gaila, manau! Pavydi, ar ką? Aš ne tik neįspėsiu, bet dar padrąsinsiu. Būk vyras ir nieko nepaisyk! V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Kiekviena pastanga nugalėti bloga tegali kilti tik iš optimizmo. Sielvartais ir susikrimtimais niekas nieko nepataisė. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

- Menininko gyvenime, - aiškino poetas, - viskas vyksta savaime. Prievarta čia nieko nepataisysi, o greičiau pagadinsi. Bus išgyventa - bus padaryta. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Atsimink, kad žmogus yra linkęs apsigaudinėti ir pataikauti savo silpnybėm. Ieškodamas neva gyvenimo pilnybės ir vaisingumo, jis faktiškai ieškos laikinos laimės ir smagumo. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Aš norėčiau, kad sveikas kuo giliausiai įsisąmonintum, kad pirmiausia esi poetas, o tik paskui kunigas. Nes poetu tamstą sutvėrė pats Dievas, o kunigu padarė tik seminarija ir vyskupas. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

O jeigu tu kiekvienam žingsny kelsi klausimą, kaip čia kunigas atrodys, tai tas kunigavimas tau pasidarys tokia našta, kad ant lygaus kelio suklupsi. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

- O aš manau, ponia, kad pareigos nujautimas yra galingesnis ir tikresnis veiksnys gyvenime. Tik pareiga, ne malonumas, gali pastūmėti žmogų ligi heroizmo. - Mon ami, herojų mūsų tarpe tiek nedaug, kad galime palikti juos ramybėje. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Kuo tu baigsi, aš nežinau. Bet baik nebanališkai! V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Gera žmona - gyvenimo komfortas, palanki aplinkybė, padės vyrui realizuoti tai, kas jame yra, kas jame subrendo; bloga žmona - gyvenimo skaudulys, liga, naikins vyro pajėgas, o gal ir visai jį pražudys. V. Mykolaitis-Putinas, “Altorių šešėly”

Дзякуй! Вы мяне на гэта і натхнілі сваімі каментарамі і рэпостамі 😊

Дзякуй вам за водгук! Вельмі рада, што спадабалася мая гісторыя 🧡

Naktis ateina po dienos, o diena po nakties. Juokas už verksmą saldesnis. E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

Liūdna ir gėda naudotis ne savo turtais; stovėti aukštai, bet ne ant savo kojų; būti jaunam ir stipriam, bet kaip sukriošusioje senatvėje gyventi nuolat ilsintis… E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

Norint prisikasti prie vandens, tenka kasti giliai, o juo labiau su žmogumi — kad ir nežinia kiek metų su juo būdamas visų slėpinių neįžiūrėsi. E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

- Juk ji visada dėl visko nerimauja. Ir dabar ją ištiko globusas ir jau prasideda migrena… - Žinoma! O žiovulys dar neprasidėjo?.. - Ačiū Dievui, dar ne! - gal visai rimtai ir net su dėkingumu dangui atsakė ponios Emilijos draugė. E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

Kiekvienas iš pradžių sielvartauja,o paskui susitaiko su tokiu likimu, kokį jam skiria Dievas ar velnias.Nes nė kiek netikiu, kad visi žmonių likimai būtų Viešpaties Dievo darbai… kiekvienas iš pradžių sielvartauja,o paskui kaip avinas į skerdyklą ramiai eina savo keliu E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

- Šventosios mergelės, Marta ir Justina, melskitės už mus! Marta suliepsnojusi akimis ir mostelėjusi važio link savo balta skara atkirto: - O, meldžiausi, meldžiausi, kad Viešpats teiktųsi gražinti tamstai, pone, protą! E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

- Žinoma, - tarė ji, - vargšė moteris! Bet, matai, jeigu lepintum blusas, kaip ji lepina savo ligas, jos jaučiais užaugtų,garbės žodis! E. Orzeszkowa, “Prie Nemuno”

Amžinas žmonių kvailumas! Man sakė, Justina, kad žmonių kvailumas yra didelis ir amžinas akmuo. Jis dar didesnis negu žmonių piktumas, aš tai jau žinau, nes buvo laikas, kai ir pati taip atsitrenkiau į savo kvailumą, kad… Eliza Orzeszkowa, “Prie Nemuno

прововжую писати статтю про Е. Плятер, учасницю листопадового повстання 1831 р проти РІ сьогодні дізналась, що деякий час тому така стаття вийшла російською на якомусь пропагандистському порталі. стаття - висміювання нашої історії + концентрація мізогінії я мала б вже не дивуватися, та все одне 👇🏻

Мадрід сьогодні зранку 😍

кожну пʼятницю пишу статтю при Емілію Плятер - учасницю листопадового повстання 1831 р проти Російської імперії дійшла до її перших боїв та охреніла: я якось пропустила під час читання першоджерела, що вона керувала військом, більшість якого складали селяни з косами ✅ 180/273 стор. першоджерела

ненавиджу це відчуття слабкісті через спеку в Мадриді (+37-40 градусів) майже не займалась ні йогою, ні пілатесом у цьому місяці, а через натерті ноги майже не бігала спека закінчилась, потроху повертаюсь до своїх активностей - і що? тіло затиснене та слабке, наче ніколи нічого не робила 🤯

а це вчора зранку вийшла побігати та розігнати стрес приємно, що в Мадриді вже нема спеки

моя письменницька пʼятниця: щотижня пишу по пʼятницях статтю про Е. Плятер - героїню листопадового повстання 1831 р. раніше в книзі, з якої беру матеріал, розповідалося про життя Емілії та передумови повстання, а зараз про основні події - і так затягнуло, наче бачу на власні очі 👇🏻

…se le cayó una lata que se fue rodando hacia la acera. El hombre no se dio cuenta, porque tenía prisa por alcanzar a su hija. Dorothy buscó el diario y el lápiz que tenía a mano en todo momento. 7.48 a.m. O.S. (3) Reciclaje de basura incorrecto. F. Sampson, “Vecinos Cotillas”

Años después, cada vez que los residentes recordaban los sucesos extraordinarios de aquel largo y turbulento verano, nunca lograban ponerse de acuerdo en cómo empezó todo. F. Sampson, “Vecinos Cotillas”

тепер починаю якись детектив іспанською заради цієї книги зрадила своїй литовській книгарні - наживо купувала книги лише там. але побачила цю обкладинку тут, в Мадриді, та не встояла ще й cozy, тобто затишне, mystery. те, що лікар прописав 👌🏻

вчора дочитала «Гессі» Н. Матолінець. книга дуже сподобалась: затишна, з вайбом «Енн із Зелених Дахів», тільки в форматі фентезі, зі стародавніми богами. сподобалось, як ця тема обіграна взагалі не хотілося вилізати з всесвіту. він як тепла мʼяка ковдра, яка огортає тебе, коли замерзла

зранку вивернула банку з оливками на книгу, яку читаю. на щастя, книга не постраждала. було б шкода, адже мені неймовірно подобається це видання 😍 сама книга також, доречі

- Знаєш, - відказав він, - коли я вперше побачив її у вашій кав’ярні, вона нагадувала промінь. Промінець світла, котрий абсолютно не залежить від того, що його оточує, і просвітлює все. Н. Матолінець, «Гессі»

- Вона чудова, - додав я палко. - І я хочу, щоб вона буда щасливою. - Знаєш, це насправді дуже підступна річ. Іноді ти хочеш, щоб хтось був щасливим, і робиш для цього геть усе, а потім виявляється, що для щастя тій людині було потрібне зовсім інше. Н. Матолінець, «Гессі»

- Перепрошую, юна красуне, мій онучок наче ще й молодецький, а клепки в нього, хай пробачить моя матінка, як у дівки, котра гуляє з трьома та все не знає, з котрим їй ліпше! Н. Матолінець, «Гессі»

в Мадриді сонце встає о половині восьмої ранку. якщо вийти на вулицю о сьомій, то можна підловити місто без шаленої спеки та людей 🧡

а ще мені не заходить книжковий «Відьмак». не хочеться повертатися в цей всесвіт, не відбувається «клік», метч кидати книгу не хочеться через те, що в оточенні багато шанувальників, і хочеться хоча б знати, що саме їм так подобається але, мабуть, доведеться жити й далей без таємного знання 🤷‍♀️

ну що, письменницька пʼятниця. продовжую писати статтю про Е. Плятер, а точніше відбирати матеріал з книги про ней. вже 140/273 ст. книги обробила - це успіх! коли приймала рішення братися за цю тему, дуже хотіла підтримати памʼять героїні; та зараз, коли працюю не перший місяць, думаю 👇🏻

проше пана трохи посунутись дзєнькує бардзо

«Відьмак» поки що не іде. правда, я лише на перших сторінках, але якось не цікаво та важко (в сенсі енергії) будь ласка, скажить, що далей краще, бо я націлилася читати всю серію 🤣

нашу квартиру уночі затягнуло димом через лісові пожежі 🤪 на вулиці також неприємно мені ці останні пригоди з житлом нагадуюсь, як я виїзджала з Києва: спочатку локдаун, потім так розгорілись торфяники, що наш район був увесь у диму, як і квартира. жила у вітальні, бо лише там не було вікна

а ще починаю читати «Відьмака». сподіваюсь, що сподобається взяла єбук в оригіналі, тож буде багато цитат польською

зранку уявляла, як повернуся з прогулянки та викладу це фото - ранковий Мадрід, ще до 38 градусів)) та день пійшов по одному місці: 1) натерла ноги (прощавай, нормальні прогулянки) 2) власник квартири не дозволив встановити кондер, і зараз квартира прогрівається до 34 градусів 👇🏻

ох, які смачні моменти з «Як писали класики» 👇🏻

Р. Семків про К. Воннеґута: «Він, звісно, починає писати, аби знешкодити власних демонів, але насправді здатен суттєво допомогти нам із нашими. Це автор, що цілком може підійти, покласти тобі руку на плече й сказати щиро: чуєш, якщо тобі не подобається твій вимір, то сядь і придумай собі новий».

ще з дитинства мене цікавили нестандартні жіночі постати, а коли ця жінка ще й одного с тобою походження, то все 🤤 мабуть, через те я зараз пишу статтю про Емілію Плятер - це така собі литовсько-польська Арʼя Старк, яка брала участь у Листопадовому повстанні проти Рос імперії 👇🏻

останнім часом із письменництвом було зовсім погано: не вистачало часу, робота скотилася до одної години раз у невідомо коли тож я вирішила повернутися до старої схеми і замість писати потроху щодня, яке провалила, писати по пʼятницях 6-8 год сьогодні була перша. після перерви було незвично 👇🏻

боже, як відгукується: «Я просто любив комікси й не хотів, щоб мої улюблені герої помирали» - Р. Бредбері про те, як почав писати у мене було схоже в дитинстві: я дууже любила латиноамериканські серіали та не хотіла, щоб вони закінчувалися 🤪 а потім був урок історії 👇🏻

яка ж я була наївна, коли думала, що це МОЄ робоче місце

мій фітнес-браслет тепер показує мій «вік» згідно з показниками здоров’я. мотивації стежити за сном та харчуванням буде більше))