У Києва немає ідентичности, до якої я хотів би бути причетним

Мені прийшла перша заробітна плата, і вперше за довгий час я маю фінансову спроможність. Мені так подобається, коли я бачу збори які хотів би підтримати, скидати по пʼятдесят гривень, сподіваючись, що збір буде закритий спільною підтримкою

А хто має приймати рішення, як відбудовувати міста, в подальшому? а чи відбудовувати взагалі? Хто має право сказати "ви не повернетесь туди де жили"? Чи має право хтось один примати таке рішення? А більше? Скільки тоді, три? Та навіть якщо більше, це неправильно

Зробив Гіт-клон, воно закачало репозиторій, закинуло мені дубль файлово системи Проєкту в корінну папку, щось страшне і некрасив коїться! Додав ремоут, витягнув гілку, і маю нормальну, красиву файлову систему Саме за таке використання я і люблю свою консольку

А які народні пісні ви знаєте та любите?

Закинув тікет в Джанґо проєкт, аби перейменувати часову зону з Europe/kiev на Europe/Kyiv

Знайшов чудесну анкетку чудесної дівчини, та як на те вона російською

Забув поставити Рорк на павзу. Двічі

Хто раптом знає, що це за картина?

Засмерділась мені раковина у ванній, вирішив розкрутити, почистити. Що я можу сказати, засрали. Але загалом, виявляється, почистити ці зливи достатньо просто

Колись шевці, та що взуття шили, були вельми розповсюджені, як професія. А чи є зараз хто шиє? Певно воно буде дорожче, але якщо якісно, то я би заплатив Я не хочу бренд, я хочу те що для мене

А що як перекласти Python на українську мову? Розробити синтаксис перекладу синтаксису, взяти інтерпретатор останньої версії, розібратись як працює зчитування синтаксису, і замінити. А потім розробити умовний «перекладач», який перекладатиме Unicode на ASCII, що прискорить інтерпретацію

Достатньо прохолодний вечір. Достатньо, аби вдіти зимову куртку і згадати яка вона прикольна Вона мені сьогодні снилася, додаючи почуття безпеки, наскільки це було можливо тікаючи від псів-людожерів, по осеніючих пагорбкам карпатської вольности

Навіть назви їй не знаю, проте цілий день ходив та співав пісню про козака, що поїхав на січ, котрого батьки спочатку відмовляли, а потім прийняли його рішення та підтримали Їхав козак З гори та в байрак На коника прихилився А за ним - за ним Батько з матірʼю Не їдь синку вернися

Народні пісні не мають за собою автора Вони народні, адже нарід їх співає Вони співають про те хто як себе почуває Це розмова про свої почуття Пісня, як сумно - цілить, а як весело - робить ще краще Вони так легко і красиво співаються Спробуй)

Ви можете як завгодно ставитись до Лірника Сашка, він як і всі ми може помилятись, привіт, ідейний комуніст Хвильовий, та я не про те. Його казки - то мій скарб. Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роки і козацький рід Давно востаннє слухали?

Ми маємо театри, планетарій, бари, церкви, бібліотеки, приміщення створені під різного штибу події. А чи маємо ми таке влучне слово, яке би описувало би усі ці місця гамузом? Знаю словосполучення event hall, так але ж то англійською. Маєте ідеї?

Помітив на старих цегляних будинках, особливо приватних таку надвіконну частину. Може хто знає що то, і що важливо нащо?

Росіяни за століття стільки лиха наробили Україні, що як розкажеш кому, часто чув «та годі тобі, що ти ото все на кацапів списуєш» А наскільки ми як нація усвідомлюємо масштаби тієї біди, що її зробили нам кацапи?

«Київ місто каштанів» Ото який довбень додумався засадити місто деревами, що восени зачинають сипатись людям на голови і шкодять майну? Хоч убий не повірю, що це було природнє суспільне рішення

Друк перейшов у гатіння по клавіатурі. Треба кінчатися з цим робочим днем.

Цікаво, з якої кількості «доброти» ці погляди стають утопічними? www.idrlabs.com/ua/moral-ali...

Панове водії, це дуже мило коли ви жестами, заледве гальмуючи, запевняєте мене що я встигну перейти дорогу, та на пішохідному переході було би достатньо просто зупинитись. Коли я за кермом - саме так і роблю, тож і вас прошу, то не складно

Перемкнув сповіщення тривоги з на українську

Повітряна тривога, в офіс не поїду

Росіяни у моїй свідомости настільки маргіналізували «дєдов», що мої ж апеляції до звичаїв предків, які є украй вагомою складовою нашої культури, звучать тотожно з дєдамі, викликаючи почуття огиди. Маєш, маргіналізація історії! Ще гірше, що схожу реакцію я чую коли говорю за історію з іншими людьми

Прийшов до бібліотеки, а тут безлюдь. Знаєш скільки коштує абонемент від зараз до нового року? Шість. Гривень. 🤯

Встановив за відчуттями тиждень тому баду, думав познайомитись з дівчатами, з якими збігатимуться інтереси. І виходить, я не можу сказати що їх там нема, але і знайти такими темпами не вийде: на пʼятдесят профілів - лише один з описом І от тут прошу мене поправити, як я помилятимусь ->

Наш культура це те як ми живемо. Те як жили, і саме головне чому так жили люди до нас, впливає на наше прийдешнє й сьогодення. Якщо проаналізувати - можна вивести спільні риси та уявити напрямок розвитку. А що це за напрямок? Ми як суспільство говорили між собою, чи просто рухаємось за інерцією?

Нащо тобі та хата, яку ти не можеш утримувати своїми руками?

Квартира це усього-на-всього тимчасове житло для тих хто не може дозволити собі будинок. Я в чімсь помиляюсь?

Ти киянин, киянка? А де твоя земля? Буквально, де у тебе у власности є твоя земля? Живемо в будинках, які своїми назвати не можемо, на землі, за яку не несемо відповідальности. Орендуємо, або й маємо у власности всього навсього площу у не своїх будинках Ну і де тут почуття свого?

- Чим старше стаєш, тим дужче треба бігати, - сказала мені пані крамарка, як ми за роботу заговорили. І чи ж вона не має рації?

А пані планує щось робити, аби те спілкування знайти, чи очікує що воно саме прийде? Перепрошую, це трагікомічно

Пусті профілі наповнені фото гортаю все швидше Дівчата, ви красиві! Дівчата, ви розумні! Панове, я не хочу орієнтуватись на зовнішність як на визначальний критерій

До тих хто у дейтингових додатках шукає чогозавгодно, і замість опису лишає посилання на інсту питань не маю. Люде, що лишають позначку «я тут поспілкуватись» під фотогалереєю, одне питання, а про що конкретно?

Я радий що Я це той Я, яким Я є зараз. З тими думками, причинно наслідковими та недоліками

Наше село вимирає, самі ж кажете. А у кацапів воно живе. Здихає, але то ж тілки морально. так от, спочатку вони пробували завозити сюди міщанство, а наступного разу то буде селянство Яким ми бачимо майбутнє селнства?

Боже, люде, «ми розумні мавпи» це не комплімент мавпам, навіть у майбутньому, це застереження для нас

Ми як суспільство маємо достатньо невідому для світового загалу історію. Зараз ми будуємо бачення світу нас як нації

В српаку вступ, вамм не повинно бути цікаво У мене іінколи клавіатура спрацьовує двічі Я збився звинувачувати нікого Я рініше писав в замітки, то в іншому файлі Я збився

Коли гнів може вважатись праведним?

Назва «пілсудскій купіл пєтлюру» цілком самодостатня. Я вже тиждень ловлю себе на тім, що вона заїла моїй голові як платівка І байдуже як воно було насправді, адже а голові звучить і повторюється та історія, якої хотіли росіяни Піду но я читати про історичний період

Починати знайомство з Хвильовим з повісті про санаторійну зону було не найкращою ідеєю, та хто ж знав. Панове не почувались психічно здоровими, що вписується в оповідь, та легше читати од того не ставало. Маю враження, що з другим прочитанням буде краще, з уже наявною цілісною картиною

У мене фід складається з трьох людей. Кого вкраїнчики рекомендують читати сьогодні?

То це виходить, тут руснявий язик можна впринципі не бачити?

Вітаю, панове