Господи, чому так ніяково писати людям вартість своїх послуг...

Не люблю грудень. Кожного року відчуття тотального виснаження і вигорання.

Вкусила Рея за вухо. Він зробив вигляд, що не зрозумів.

З такими темпами, Книгу Еміля буду читати півроку, не менше.

Згадалися давні часи, коли моя зп на першій роботі була 2500 грн на місяць. І мені цього вистачало!

#Київ Можливо, хтось хотів би зйомку? Буду у вас 12-13 і маю вільний час на сб. Шанси невеликі, але раптом🤞🏻

Відчуття тотального безсилля і непотрібності.

Каби - хуяби.

Мама пропонує продати свою розкішну норкову шубу, аби докласти грошей мені на камеру... Мам❤️‍🩹🥹

Панічна атака, коли ти вдома сама - це дуже страшна штука.

Прийшла на манікюр і майстриня сходу: - о боже, у вас такі хороші і міцні нігті! це така рідкість! І чесно, стало трохи обідно, бо краще б такими міцними і класними в мене були зуби!

Спекотний літній день в нашій квартирі😅 це температура з відкритими вікнами

Цікаво виходить. Коли пишеш в магазини о 18:02 - вже ніхто не відповідає, бо кінець робочого дня. А коли шукаєш в них роботу - то маєш бути на зв'язку 25/8🥲

Часто жаліюся мамі на брекети і на те, що буває складно жувати. Тим часом мама - тримай м'ясо для стейку на гостинчик✨

П'ятнадцять годин без світла і от нарешті, увімкнули!

Що не день, то нові відчуття в роті! *як би дивно це не звучало, але життя з брекетами воно таке*

Якщо ви раптом вирішите спекти лимонний тарт і захочете його довше потримати в духовці, аніж треба - у вас вийде не лимонний пиріг, а лимонний суп🥲🫣

вперше бачу в Мафії стільки ролей тут не вистачає лише йобаря, пекаря і аптекаря

Дивлюся вперше Дівчат Гілмор. І, о боже, який же це залипательний, теплий і прекрасний серіал! Ідеально для осінньо-зимового сезону.

Від того аби випилиться, мене зупиняє маленька, крихітна надія, що цей пиздець навколо скоро закінчиться і можна буде хоч трохи спокійно пожить.

Останні пару тижнів ходжу до ортодонта як до себе на роботу. Не нравиться🥲

Дуже важко миритися з кількістю припизжених співвітчизників, які навіть не намагаються мімікрувати під притомних.

людоньки, купіт шось чи замовте, благаю

Думаю про це весь день - як можна навести на дитячий садок?🥲

Прямо захоплююся грабіжниками, які винесли коштовності з Лувру. І все ж дуже сподіваюся, що це справа рук не співвітчизників.

Немає більш нещасного чоловіка, аніж чоловік, якого змушують робити ранкову руханку.

Так і манить передзамовити нову книгу Павлюка...

В нас щойно у дворі була лисиця. Лисиця в центрі Харкова. Я офігіла, вона, думаю, теж.

Сиджу шокована вже хвилин п'ять, бо дізналася, що в Донецьку є річка і набережна...

Говорили зі знайомою про Краматорськ. Тепер на душі ще більш хуйово. Відмовляюся все це усвідомлювати.

Я дуже ціную мамину турботу, але те, що вона вже вкотре мені замовляє якусь непотрібну фігню, про яку ніхто не просив, яка нікому не треба, це просто неймовірно бісить.

Внаслідок негоди в Одесі загинуло 9 людей. Я приголомшена. Що ж там був за дощ...

Наїлась сала з часником 🫦

Без перебільшення, але різниця між температурою в квартирі і в приватному будинку - просто ахуєвша.

Дуже бішуся, що ніде немає квитків на виставу Я бачу вас цікавить пітьма 😡

Який чудовий день для суїцидального настрою🥰

Хочеться аби усі були трохи добрішими один до одного, до тваринок і до себе також.

@burienok.bsky.social придумав лайфхак😅

Наснилося, що разом з гуртом Twenty One Pilots розбилася на рожевому кабріолеті, за кермом якого була я. І всі ці дивні й насичені події відбувалися в Кам'янець-Подільському.

Дуже складно описати свої відчуття, після вчорашнього перегляду 2000 метрів до Андріївки. Це ніби порожнеча, яка розростається всередині.

Мені здається, що золото Полуботка шукали менше, аніж той нещасний драцс, що у нашому дворі.

Якби я знала, що так сильно зірву спину на зйомці весілля, я би ніколи на це не погодилася. Це був цікавий досвід, але з наслідками мені ще довго розбиратися, схоже.

Уколи, масажі, вправи. Веселий місяць у моєї спини. Ще б боліти перестала, було би взагалі прекрасно.

Деяких людей складно сприймати на тверезу голову. Та і немає сенсу.

Приємною несподіванкою стало те, що в сусідньому будинку з'явився масажист - і в нього золоті руки. Сходила поки на один сеанс і вже відчутно стало легше.

По деяким людям прям видно, що їм дуже складно не бути деганами.

Отак думаєш: «Та що там потягами рюкзак з камерами? Він же не важкий! Та що там попересувати обладнання на студіях? Воно ж не важке». А потім наступного ранку не можеш розігнути спину. Буквально.

Знову цей стан, коли нічого не подобається, не відчувається і хочеться все переробити.

Дивлюся фото з прильотів в Києві і впізнаю сусідню вулицю від свого готелю, де зупинялася минулого тижня🥲🚬