"Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає крилом.Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку" Птах швидко з частим помахом крил літає. Саме у польоті самець крилами створює своєрідний мелодійний свист.Схожий він і на звучання найтоншої струни і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Jonathan Wolstenholme, сучасний лондонський художник

Якщо дружина просить тебе про щось глобальне — погоджуйся з третього разу Перший раз вона просто думає вголос Другий — прикидає, чи це їй дійсно потрібно А якщо сказала втретє — значить, точно потрібно З третього разу погоджуйся Зробиш раніше — вона вже передумала,зробиш пізніше — вже образилася

Головне в житті знайти людину, яку будеш дратувати все життя

Заблукати не так просто. На кришках люків є карта міста, а біла крапка показує, в якій частині ви знаходитесь. Оклахома. (в мене це вже було, але дуже подобається)

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому. За тих лісів просвітлений Едем і за волошку в житі золотому. За небо в небі, за дитячий сміх. За те, що можу, і за те, що мушу. Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. Ліна Костенко

Самсон стомився.

Напис на стіні кафе у Харкові Автор вірша Віталій Лісовицький

"Йшла до нього, наче місячна царівна..."

Стоять жоржини мокрі-мокрі. Сплять діамантові жуки. Під грушею у дикій моркві до ранку ходять їжаки. Ліна Костенко

З Днем вчителя!

Для тих, хто не любить цифри.

Маловідома картина художника-сюрреаліста Рене Магрітта. Це змусило мене задуматися про зображення потреби в любові. Я люблю Магрітта! У його картинах значення ніколи не буває цілком зрозумілим. Але саме в цьому і полягає краса,його евокативна сила, відчуття,яким кожен з нас надає власного значення

4 жовтня - Всесвітній день тварин ...Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня… В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота. Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста. Ліна Костенко

І дощ, і сніг – і все воно минеться. От тільки щастя хочеться душі... Ліна Костенко

1 жовтня в Україні відзначають свято українських традицій та героїчної історії України - День українського козацтва. Сьогодні свято справжнього героїзму та національної гордості.

Доля бабія😁

Ваш божевільний націоналізм містить жагу панування, яка не вщухне, доки ви не зрозумієте, що епоха імперій скінчилась і що ваша імперія не буде відроджена. Кожен удар дрона, здійснений героями Збройних Сил України, наближає цей день Міністр закордонних справ Польщі Сікорський 22.09.2025

Грійте, люди, один одному душі ... Чим зумієте: словом, дією, добром, привітом, солодким чаєм ...

Розвиднилось траві — упали такі роси! Ще, може, буде трішки не зими. В лісах блукають згорблені колоси — Дерева, неприкаяні, як ми. Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа. От холоду в ногах посиніли дуби. Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, — Тихесенько ростуть здивовані гриби. Ліна Костенко

З НІЧНИХ МОЛИТОВ Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш. Хай кожен в цім світі спасеться, хай світить з-за темних круч довкола кожного серця віри твоєї обруч. Іван Малкович

Об хмару хмара, мов об дошку дошка ударить глухо й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. В зелену ложку листка бере калина дощ, мов юшку, і п’є, і п’є, мов струмінь щастя жданий, мов бризки сім’я, мов росу цілющу відкривши ягід гроно полум’яне... Богдан Ігор Антонич

Нехай війна завершиться нашою перемогою, а в серцях поселяться розуміння, підтримка й безумовна любов. Бо ми народжені, щоб обіймати, а не воювати.

Котики - патріоти

до Ердогана вже ніхто не залітає

жінки тролять болота без слів

Красива осінь вишиває клени Червоним, жовтим, срібним, золотим. А листя просить: — Виший нас зеленим! Ми ще побудем, ще не облетим. А листя просить: — Дай нам тої втіхи! Сади прекрасні, роси — як вино. Ворони п’ють надкльовані горіхи. А що їм, чорним? Чорним все одно. Ліна Костенко

Біле — біле — біле поле. Чорний гомін. Вороння. Посідало та й замріялось про убитого коня. Скаче кінь, копитом цокає, тонко вухами пряде... Ще ви, чорні, передохнете, поки кінь цей упаде! Ліна Костенко

У долині теплий вітер Сушить трави від роси. Я кажу: «Усе на світі Починається з краси!» Ганна Чубач

Ти автівку помив?

Вже сказано "ні" в одлетілому літі Хоч вчора-звечора було іще "так" Червоно та біло у жовтому житі Зацвів та опався знервований мак Ідеш чи стоїш, але слово за слово Ідеш чи стоїш - за літами літа. Не встиг оглянутись, як слово солоно На сон твій, на крок, на літа обліта 1965 Микола Вінграновський

Повага. Повага є однією з найважливіших вимог моральності, що має на увазі таке ставлення до людей, у якому практично визнається гідність особистості.

Це фото віршів Ліни Костенко на стіні згорілого міськвиконкому Маріуполя я зробив на початку 2015 року. Roman Demchenko

Пригадаєш забуту казку цяцьку,знайдену в лободі на озерах зелену ряску і кораблики на воді і душі дитяче начало найчистіше,що маєш ти потяглося до причалів де твої почалися світи звідки виплив ти вдосвіта у простори,такі голубі ані хліба,ні сили,ні досвіду на дорогу не взявши собі Ліна Костенко

Вінниці понад 662 роки, вперше місто згадується у 1363 році,коли князь Федір Коріятович заснував фортецю на Замковій горі.Тричі столиця України. Столицею УНР Вінниця була з 2 лютого по 6 березня 1919 Директорія переїжджала до міста в грудні 1918 року. Вдруге з 7 травня до початку червня 1920 року.

Маленька харків'янка у натовпі людей побачила військового і побігла до нього. Дівчинка дуже сильно обійняла його за ногу і вигукувала: - Це він! Мій захисник! Для військового, який приїхав додому на декілька днів і знову збирався на фронт, це було дуже неочікувано. Люди дякували за службу та захист

Сьогодні день останній літа, А завтра час новий гряде, І лист багряним самоцвітом Ознакою осені впаде Ріки покриються туманами, На трави випаде роса І осінь – золотиста пані Нам скаже, що таке краса У небі знову закурличуть, Полинуть в вирій журавлі І ми завжди їм будем зичить Добра від рідної землі

Заведіть мене, дороги, у моє кохане місто... Не оплакуйте розлуки! Я напевно повернуся... Навіть плаваючі квіти мають корінь у землі. Ліна Костенко