Хто б міг подумати, додаткові вихідні і правило "від'єбись від себе" спрацює.

Думаю про те що думки про суїцид не повертались до мене декілька років поспіль, десь зо п'ять, а тут ці друзяшки вирішили, що пора і це якось так по-дибільному, враховуючи те, шо у мене починаються тривожні атаки, коли я думаю про власну смертність.

Та пішло воно все в їбану пизду от - такого блять масштабу

І піди комусь скажи, що я вже пару ночей поспіль cry myself to sleep

Почуваю себе зміючкою, яка виросла зі шкурки, та вже посохла, поморщилась і не налазить, а ця зміючка в ній все одно сидить.

Щось схоже я почала використовувати блускай як колись другий акаунт в тві, від якого втратила пароль (а може й не втратила, але я боюсь туди заглядати, там стільки чорнухи)

Як же багато гарних речей зі мною відбуваються зараз. Як же я сука не стягую кількість штук які я собі придумала.

Зловила настільки жорсткий writer block що не можу писати навіть текстові повідомлення комусь. Буквально пишу зараз це і мені так хуйово, що хочеться ридати і ригати кожен раз коли бачу букви.

Подумала що напевно це добра ознака дорослішання - спіймавши себе на дурних думках, не тримати їх в собі, а понести до когось, хто зловить і підтримає.

Раз на півроку наші ранкові розмови виглядають так: - Доброго ранку, кохана. Як твій суботній ранок? - Та ось патраю вже котрого гуся, одного прям одразу запечемо. Що тобі снилось, любове моя?

Так давно не ловила вигорання, що вже і забула як з ним справлятись.

Блять оце послухаєш військових, почитаєш новини, і думаєш ну йоб блять, ну і навіщо я в принципі зараз щось роблю і чимось займаюсь, нахуя воно власне треба блять а, це все ж було вже, розквіт культури у час війни, і шо, і ніхуя всьо по пизді

Ніколи в житті не мала підлеглих, але все до того йде. Я трошки перелякана, але здебільшого дуже excited

Мій базовий раціон

О вау я менше плачу, не маю тривожності і готова пробувати нові штуки, це що, таймс сквер.

Полегшало.

Два тижні без вихідних, два фестивалі+ велике турне, мені хочеться лежати і лежати.

Хочеться бути кицькою, зробити собі кубельце і закрутитись в нього булочкою '

Що ж. Маємо кілька зривів, декілька ридань і одну панічну атаку на годину. Все упродовж останнього тижня. Господи допоможи.

Вирішила всі нерви вкладати в нове навчання, тому тепер слухаю відео про пдр, дивлюсь курс аналіз різних систем ворожіння світу та ніби знайшла таки дуже милу репетиторку з іспанської

Спеціально лягла раніше, щоб насолодитися шумом шахедів зранку, звісно що

Спала так мало, як тільки могла, чи від великого розуму? Ніт

Стосунки на відстані be like:

Палила свічку доки писала книжку і не провітрювала кімнату - це певно, щоб вчадіти

Запланувала собі сто тисяч тренувань та витрат, тепер сиджу і думаю а чи є в мене на все це гроші 🌚

Мені дуже невдобно відмовляти людям, тому тепер я маю запланованих два заняття з іспанської з різними репетиторами.

Уйобська сільська тарантайка. Живемо блять в бідності, де автобус їздить вже 30 років, і ще стільки ж буде їздити поки нахуй не розвалиться, поки люди у ньому старітимуть. Як же мене це все заїбало, година їзди до Києва, а відчуття ніби пів століття.

І знову осінь виймає мені хребет зі спини, і знову я скочуюсь в прірву і бажання перестати спілкуватись з усіма близькими, образитись на неіснуючі образи, перестати робити хоч щось і хоч якось

У самостійних подорожах дуже люблю поїздки потягом вдень. Ти сама на своїй полиці, можеш читати книжку, залипнути в гру про зомбі-апокаліпсис чи робити що твоїй душі заманеться, і цей час повністю твій, він якийсь дуже спокійний і повільний, легкий і розмірений водночас.

Шановна підсвідомість, не обов'язково давати мені по три кошмари за ніч, добре?

Типове наше побачення: - ой знаєш, мені дуже подобається образ архангела Михаїла -... Чим він тобі подобається? *Дивиться на мене з зачудуванням* - Що значить чим??? У нього ВОГНЯНИЙ МЕЧ

Окей, я передумала і перехотіла, можна без осені в принципі, я забула, що разом з красивою естетикою йде холод.

Люблю свою роботу, бо можу слухати дуже різних і дуже цікавих людей.

Нінавіжу хворіти.

Ніколи не любила осінь, а тепер мені подобається спокійний час її очікування та розміреності, передчуття дощу та темних ранків.

Грати настолки, пити джинтоніки, гладити щурів і відчувати себе живою у цьому скаженому світі.

Відчуваю себе трішки самасшедшею і трішки на межі, проте я дуже непогано вчора пересунула сцени в рукописі, аби воно складалось хоч в якусь цілісну історію.

Вибачте у мене період приступів кохання, я всім тепер пишу яка я залюблена в свого партнера

Чесно кажучи, я не знала, що я можу так спокійно, легко, і водночас так сильно і з такою бурею всередині любити. Це далеко мої не перші і не другі стосунки, проте якимось чином це найдовші (я думала, я вже і не здатна на щось довше за рік). Це водночас дуже лякає і дуже захоплює.

Pov: Ви мій хлопець, і тому ви цілий день слухаєте про булочки, які мені наснились позавчора, пропонуєте сходити в ту чи ту пиріжкову або кав'ярню, але всюди НЕ ТІ булочки які мені наснились, тому в результаті ми пішли в Chin Chin

Сьогодні я та людина яка в усіх закладах бере гарячі напої

Ніхто: Абсолютно ніхто: Я хлопцю: - А МЕНІ СЬОГОДНІ СНИЛИСЬ БУЛОЧКИ, БУЛОЧКИ, РОЗУМІЄШ, ТАКІ ВКУСНІ, ТАКІ МЯГЕНЬКІ, ПОВНІ ДЕКО БУЛОЧОК

Хочеться простого людського щоб нежить взяв, зібрав речі і з'єбав нахуй з моєї голови господи скільки можна, я вже втомилась від тебе.

Дуже давно не малювала для себе, пів року пройшло з останнього малюнку Тому буду вдячна за поширення ❤️ #украрт #art #illustration

Ранковий холод, яким тягне з вікна вже геть не літній, і від цього водночас сумно і спокійно.

Боже як лінь після ремонту затягувати назад в кімнату все барахло

Понапридумувала собі планів, а тепер думаю а нахуя, оце ти звісно мда, не можеш просто сидіти

Це дике відчуття суму за кращим другом, який був у мене в школі, за тим, чого в нас не було, і що могло би бути, аби ми були трошки доросліші і вміли хоч трошки говорити. Воно наздоганяє, коли він знову мені сниться, і це завжди все ідеально, і ми знову друзі, і хочеться багато говорити і бути.

З такими ранками кожен раз такий ступор. Рада, що жива. Дивно, що треба робить свою рутину. Дика дика реальність.

Я щось ще трішки і посиплюсь з цим рукописом, масштабом історії і дедлайном, коли він має бути готовий. Вже навіть мій самообман що я все встигаю, не вивозить