Король Літр. Трагедія: Іграй, мій Кєнте, ці мотиви предків! Шо у бурмі з суворою природой Викраювали час для ораторій І плакали в своїх вонючих норах Від естетичного екстаза. Дінозаври, жорстокі павіани, крокодили, Послухавши ті лагідні балади, Робилися, як ніжні гімназістки. І...

Йоко і самураї: На екрані з’являються титри. З титрів капає кров:

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Де блядь командировочна вночi Приходить i сiдає в умивальник В сраку п’яна, i тепер до ранку Ви слухаєте, як вона iкає.

Герой нашого часу. Повість друга: Ну його в пизду, блядь!

Данко: Голос з натовпу. Ніхуя нє піздєц! Ми тут в пустині сад зробимо!

Утопія: Залупу тобі, а не гроші!

Рух життя, або Динамо: Пизди захотів? На!

Казка про рєпку, або Хулі не ясно?: Потом знов все велике, динозаври. бронтозаври, всякі там пиздозаври.

Множення в умі, або Плинність часу: І нахуя отой мудак множить?

Піздєц: Дєдушка пацаватий, ото воно йому надо отак їбошить!

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Павлуша старшенький, то йому i душити.

Тріасовий період, або пригоди хтивих павіанів Борі і Жори: Заїбалі прокляті врачі - вже сіл моіх нєт ето тєрпєть, а в больніцу всьо-равно нє лягу

Пацавата історія: Моя твою возьмьот за голу сраку І харашо отпіздіт, як собаку.

До хуя масла: Він помер. Дай йому трохи масла, він його любив.

Йоко і самураї: Сікура, японське дерево, що весь час цвіте.

Йоги: Зульфія, ти теж вставай.

Пацавата історія: Клім Моісєйович, послушайтє міня, Ви підарасів етіх бойтєсь, как огня!

Данко: Я їбав таку жизнь.

Король Літр. Трагедія: Любі мої дітки! Ви почекайте трохи поки брата Я вашого їбати буду сумно, Пригадуючі юність романтичну!

Йоко і самураї: Це називається «заплатив»! Чотири рьо і дванадцять бу.

Герой нашого часу. Повість перша: Ги-и.

Герой нашого часу. Повість перша: Анжела, тєбє двє мінути на размишлєнія. Наябуй кохфе і пиздуй за мной.

Діана: А чиї ж? Півчаса пиляли. Хай як випишеться над кроваттю приб’є. На всю жизнь пам’ять буде. (Санітар кладе роги на тумбочку).

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!: Ууууу… Я на тих негрів дивиться не можу. Чоорні, а нааглі. Їде в автобусі і чита якусь книжку не по-нашому – хуй проссиш. Тільки оченятами – зир, зир. А тьолок наших їбуть. Та, дура, пащеки пороззявляють і їдуть з ними в Африку чи якусь Гвіану йобану,...

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Обряд очищєнія на цьому заканчівається, i загiн, ламаючи на своєму путі дерева, суне в тайгу, залишаючи за собою дохлого Фiлiна, поламану берiзку, бички, консєрвнi банки i гандони.

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Ідiть по свiту, дiти Аполона, І агiтуйте бидло безпринципне Фiгурними пiздюлями.

Данко: Контра. Не пиздіть. Іттіть.

Казка про рєпку, або Хулі не ясно?: Навіщо вам шлях у те, чого у вас нема?

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Снайпєр, молодой боєц, А как же! Прямо ворошиловський стрiлок.

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Обидва тримають в правiй руцi гранчаки з горiлкою, а в лiвiй – блядєй.

Герой нашого часу. Повість друга: Під час балачок Горгони Пилипівни Савка і Ахванасій сидять мовчки, дегенеративне відкривши роти, як то роблять хворі на аденоїди, і мовчать.

Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!: Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки в рот, ето – пожалуста, ето можна, а поєбаться – дома єбайтєсь.

Діана: Ето спанієль!

Герой нашого часу. Повість друга: Нє дєлай волни, Хваня.

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Зассана блядь вилазить з кришталевої домовини i з цiкавiстю озирається на величне видовище массового покаяння.

Казка про рєпку, або Хулі не ясно?: Та хіба це фантоми, то хуйня, а не фантоми.

Хвороба Івасика: Ми ковалі нашого щастя, Івасику!

Місце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!: Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.

Король Літр. Трагедія: Еге-е!.. Тебе зачав я разом із товаришем, Його я драв пізніше. О, молодість! О, юність парубоцька!

Діана: Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить.

Діана: Тепер хай Василь Гнатович розкаже. Він мабуть таке знає, шо і тигру нєхуй дєлать!

Кацапи. Присвячується національному питанню: Замовч!!! Hе пизди!!! Вже заїбав батька у доску!

Жан Маре: От блядь! Всі мої плани накрились пиздою.

Остановісь, мгновєньє – ти прєкрасно!: Нє, то не можна. Вона комусь розкаже, нам тоді всім піздєц. Скажуть “Іван Опанасович Харченко замість дисертацію про Шевченка писать зробив в общєжитії гнєздо разврата”.

Казка про рєпку, або Хулі не ясно?: Ви хотіли пошуткувать, але у вас не вийшло.

Гамлєт, або Феномен датського кацапізма: Ітоги подвєдьом. Упиздив тата. І мамку запиздячив з рідним дядьком. Попиздив мєбєль ценную, герба національного хуйнув. Усюди смерть, розруха. Не буду більше пити я, хоч, правда, яка розумная цьому альтернатіва? Ех, блядська Данія! Піздєц всім...

Діана: Самий обідний, чито когда я етот дєвушка, етот животноє воспользовался, банщик пириходит і говорит:”Малшик освободился”. А я ситарий человєк…

Павлік Морозов. Епічна трагедія: Цих хлопцiв пацаватих знаю я, Вони природи рiдної не люблять, Нi фауни, нi флори, нi пташок, А люблять тiльки пляшки i гандони, А ще консєрвнi банки, Фотографiї поскуднi iз “Плейбоя”.

Герой нашого часу. Повість друга: У мєня такоє мнєніє, єслі чєловєк нє любіт поезію, он сам сєбя обкрадиваєт, мнє жалко такого чєловєка!

Король Літр. Трагедія: Едгар, цинічний гвалтівник собак та кіз, згодом статечна людина, член суспільства, депутат палати лордів.