🍰🫐 якби мене запитали, який купований торт є моїм улюбленим, попри те, що я не фанатка тортів – я б без вагань назвала саме цей.

🍁одного разу, коли я пошкодувала, що у мене не було телефона під рукою – учора. пес так мило тримав у зубах ручку від лопати, а позаду виднівся кущ з червоним листям. доведеться через рядки провідчувати естетику старої вівчарки та уявити осінній пейзаж.

як правильно подати свої думки... найперший розклад, який зробила поза колом родини, справдився повністю. але радості немає: військовий справді потрапив у полон із пораненнями та загинув. близькі отримали звістку, а росіяни нарешті повернули тіло.

деякі люди приходять у життя, щоб відкрити щось замкнене всередині нас. такий варіант слова «досвід» – трапився зі мною. так, ми не спілкуємося майже місяць. але я вдячна цьому чоловіку, що відкрив у мені емоції та допоміг з теплом ставитися до чоловіків. таке щастя підкинув блюскай 🥹💌

дні сумбурні, тому рідко щось друкую. отримала невелику оплату за підробіток – думаю частину вкласти в МРТ головного мозку. за демієлінізацією нервових волокон треба стежити щороку. бережу себе, як можу.

після розрухи лише вітер, стиснувши конверт пожовклий, я не в силах читати ці рядки: ким була раніше – не пам'ятаю, ким стала – тямлю не до кінця, ким буду – неприйнятною усіма. гірше за пропущені листи, пролиті сльози без кінця.

коли всередині та зовні більше падінь, ніж злетів – реагуєш гостро навіть на дрібниці. я витягла пиріг з яблуками та вишнями зарано, і він не вийшов. розчарування було настільки сильним, що я заплакала. півтора року нічого не пекла – тож забути властивості духовки, мабуть, нормально.

втратити ту, чиє муркотіння слухалося декілька років. наразі відчувається як забитий останній цвях у труну. усвідомлюю, що переживу, але найкраще – впоратися наодинці.

все розпочалося з книги «вересневий дім», де око зачепило слово «химери». тому це спіткало на геть новий нікнейм. думала, створю вірш з цією назвою, а потім зрозуміла – ці слова описують мене. «мадмуазель химерниця» – моє своєрідне балансування між правилами світу та хаосом всередині себе.

не покидає думка, що мені вдається відсовувати синдром хорошої дівчинки – маленькими кроками. дозволяти собі режим «не турбувати» на телефоні. не лякатися отримувати чорний список та додавати людей теж. відмовитися від привітань бабусі, яка ніколи не вітає мене.

одне з моїх найщиріших уподобань – залишати відгуки. не здивуюся, якщо з часом згадаю про майстерність письма та опублікую де-небудь бодай трішки про свою колекцію колод 😌🙊

саме найжахливіше, що я робила ці півроку – просто зневажала себе. безробітна півроку, але чи відпочила розумом? навряд чи. постійні думки, мов «ааа, у всіх є робота, а я лох. вакансії не заходять» та «на який чорт мене потягнуло в таро? мені взагалі вдасться допомагати комусь і монетизувати це?».

⚠️ якщо ви (чи ваша мама) замовляєте саджанці або щось з рослинної тематики – уникайте цю компанію. мама перерахувала їм 400 грн передоплати 30 травня, обіцяли надіслати товар у вересні – досі нічого. при спробі повернути кошти почалася передача запиту відповідальному менеджеру. сайт: gospodar.net

спроможність прожити сльози – непогане досягнення для мене. я б сказала з категорії «нічого собі, я – людина». але цієї ночі зі мною це зіграло злий жарт: я не спала майже добу та рахувала вибухи, як овець. з плюсів, оформлена посилка та набрана вода заздалегідь. з мінусів, я важко шевелю мізками.

сьогодні випала можливість пригадати 2022-й рік: без світла з 07:47 до 23:00. «ностальгія» по графіку, що ніколи не був романтичним.

🦗🍂 біля мого будинку живе цвіркун. він обрав собі кущ ще в серпні та співає щовечора. вже жовтень, а він досі не змовкає. наче вперто тримається за літо, не зважаючи ні на що. варіант цілеспрямованості, який надихає.

ви єдині, хто знає, як правильно вам жити. жоден голос ззовні не замінить внутрішнього. ☁️☕ те, що захотілося рандомно опублікувати.

☕🧠 бути мною – це забути, як варити какао з молоком. не розгубилась та розпитала штучний інтелект. дізналась, що змішувати цукор і какао з невеликою кількістю води одразу, куди ефективніше, ніж возитися з грудочками на плиті. маленьке відкриття дня.

на щастя, блюскай ≠ інстаграм, адже красиві фото зовсім не моя стихія. уперше взяла розмальовку з олівцями. відверто цікаво, який ефект вдасться отримати.

🍂⌛ учора усвідомила. час вибиратися з пригніченого стану, в якому загрузла, мов у багнюці. замовила картки для саморефлексії від Orner і кілька приємних дрібниць. люблю цю компанію всією душею. напевно, саме від них маю найбільше посилок: від карт таро та блокнотів до шкарпеток з осіннім принтом.

ніколи не бажаю смерті. але росіяни існують. тому ніколи не говори ніколи.

🎂🎀 цьому акаунту виповнилось півроку. раніше я б уже змінила профіль, але наразі – ні найменшого бажання. справді комфортно. нічого не дратує, усе на своєму місці.

буває, хочеться піти у запій та ніколи не вийти з нього.

поступове вилучення 10-ти копійкових монет надихнуло на одкровення: я щиро не переварюю цінники типу «399 грн». хоч і працювала в продажах, як наймана працівниця, але внутрішнє відторгнення залишилось.

🍲🩹 половина вересня розчинилася між градусником і чашками з чаєм. сил обмаль, але все ж приготувала найпростіше і найтепліше – для того, хто близький. сподіваюся, радість до життя повернеться у мене так само неочікувано, як викрався перший місяць осені.

🍁🫖 серйозно, панове, одягайтеся тепліше. краще нести куртку в руках, ніж потім витрачати гроші в аптеці за боротьбу з нежиттю. так, звучить як мамине «одягни шапку». але я турботлива панянка, і мені не соромно.

😷 відчуваю себе лохинею, бо опинилася у рубриці «що знову?». пройшло якихось ±десять днів, а я повторно хворію. учора, здається, вже всім встигла набриднути своїм постійним чханням.

☁️🌼 нічні роздуми спіткали, що я б описала себе однією рослиною – кульбабою. з кожним терплячим і теплим кроком в мою сторону, я розкриваюся відверто з усіх сторін. дивний допис, але най буде.

мов ковток свіжого повітря застрягає в горлі, коли чуєш: «діагноз лейкемія». одразу уявляється знайомий дядько, що любив пускати дотепні жарти та літати на машині, наче це злітна полоса. моя емпатія – це вогонь, що спалює зсередини, не залишаючи зовнішнього відбитку. 🍂📎 втрачені замітки з голови.

fastboot mode перевірив кукуху на міцність. модель телефона не з тих, що на слуху, тому я вже подумала: «пропало все». храни господь ютуб. зараз смішно, а двадцять хвилин тому – зовсім ні 🙈😅

☕ теревенитиму з підтримкою блюскаю. можливо випадок поодиночний, але особисто не можу: ні відповісти під своїми дописами, ні побачити свої дописи (коли тицяю на них).

🌿зміна зачіски впливає на зовнішність, але найбільше відіграє внутрішній стан. кожна зачіска була новою сходинкою трансформації. тому вересневий вайб 2025 року віддає теплим світлом, яке народилося крізь болючий травнево-січневий період.

все, блять. у мене істерика. виносьте ногами вперед. я чую, як миша точить стіну.

«якщо не зламаєшся» – саме ці слова ламають. вмикається режим довести всім, вимикається самозбереження. я вже не відчуваю меж. тільки вперто досягаю з принципу. тому дякую, але вигорання зі мною досі.

💌🍂 маленька мрія на тлі сумної реальності – бути тією подругою з таро, яка мовчки дістане всі колоди та викладе святе речення: «пішли краще книгу читати, а не твого недолюбка».

зроду за мною не блукав «синдром бога». ні диплом психолога, ні ще не надто глибоке розуміння таро не дарують відчуття, що я «знаю більше». радше навпаки – частіше почуваюсь дурною, ніж просвітленою. що не так з людьми... 🍂📎 втрачені замітки з голови.

🧠🩹 у прибиранні є щось особливе: рухи приглушують раціональні думки, а пил – це осілі на серці емоції, які просяться на свободу. сьогодні мені вдалося доторкнутися до важливого: непередбачуваний хаос – це частина мене, яка потребує інтеграції.

ще трішечки – і стану персоною, яку згадують у підручниках під терміном «нервовий зрив». 28 зубів живуть своїм життям після профчистки, а місця видалених зубів мудрості болять. не виспишся нормально – і горить уже не тільки сарай, а вся хата, село і внутрішні органи. головне, дожити 🔪

іноді дивуюсь, чому в мене в біо досі не висить святе: «спершу – затишна бесіда про книги, далі – плавне занурення в фільми/серіали. а фінальним акордом, як завжди, стає обговорення трусів/хуїв/ще якоїсь їбанини». класика інтелектуальної общини.

всі чудовенько знають, що прибацана, але квіз вирішив нагадати 🍁🥀 uquiz.com/quiz/vNQPkn/...

учора в маршрутці натрапила на приємну бабусю. вона щиро ділилась думками про важливість бачити життя в позитивному світлі. вона нагадала мені про те, що я вже вмію – знаходити щось хороше навіть там, де інші давно зневірились.

«без мудрості» – інакше не скажеш. попрощалась із двома останніми зубами мудрості. ще пані хірург постібалася, мов говорить: «не хочете з собою забрати? один звісно з карієсом, але нічого такі» 😅

пройшов рік після цього інциденту, а я досі не можу пробачити – ні його, ні себе. я поділилась з колишнім історією про пережите зґвалтування. три вордовські сторінки болю. через місяць він попросив нюдси. мені здається, я б виграла в номінації «кінчений вчинок вашого колишнього».

щоразу вітаюся з Полтавою, коли життя штовхає цілувати медичний халат. після перейменувань вулиць остаточно втратила орієнтацію в місті. та у собі – загалом теж.

хотіла переселити вірші на платформу «друкарня». але вона, як і багато класних стартапів, закривається.

які книжки треба прочитати, щоб зрозуміти ваш вайб? 🍁🌶️ якось так

наче в котел пекла потрапила. з одного боку – жодна моя хвороба ніколи не починалася з головного болю. з іншого – у мами симптоми ідентичні. відчуваю себе яйцем на сковорідці, хоча температури вище за 37.3 не було. *чорний кіт з тіктоку, який кричить ааааа*

непохитні позиції, які частково перекочували з терапії та не тільки: 🍂 проти материнства, не вбачаю себе матір'ю. 🍂 стосунки без компромісів, відвертих розмов (про секс теж) та конфліктів – не стосунки, а їх рожева імітація. 🍂 говорити «тобі потрібен психолог/психотерапевт» – безтактність.

перфекціонізм – як молитва, яку стараєшся промовити без жодної помилки. бо не дай боже – не отримаєш фідбеку від свого недосяжного бога. та правда в тому, що йому, як виявилось, на тебе похуй. 58 хвилин і 23 секунди тривала дискусія про мої помилки.

шановне панство, можете підказати сайти, де можна публікувати вірші? а ще цікавить, чи є тут стрічка, де можна побачити вірші інших?