Нещодавно згадувала, що раніше для мене хвороба була способом вижити і отримати увагу. Правда, не таку увагу, як я хотіла, але це була увага. Навмисне шкодила себе, щоб мене поклали в лікарню, або їздили зі мною по лікарях… тому моя картка до 8 років мала більше записів, ніж за останні 10 років, ха

Маю плани на найближчі місяці І цей план мені подобається Дякую, літературний та емоційний постачальник)❤️

Мій from 2016 Не скажеш, що пройшло вже 10 років, але з іншого боку це 10РОКІВ. Хочу лишити дитячість та впевненість у собі, енергію та любов до життя, які мала в свої 10 років… той час мене надихає не здаватись і не зраджувати своїм цілям і прагненням ❤️

Їду оце потягом, і одразу перед очима картина-візуалізація з твору «Тигролови» Як Многогрішний тікав з потяга смерті, який віз його доживати своїх днів. Як перетинались два потяги: людей що вже приречені, і які скоро будуть приреченими, але про це не знають. Як добре, що я їду просто жити життя

Люблю цю картину з дитинства. Її намалювала моя родичка в 4 роки, гріховність така легка тут і зараз, але в подальшій перспективі, все-ж, буде важка відплата

Вже забула як це ніяковіти від приємності зустрічі, не знати що сказати не через те, що абсурдна ситуація, а тому що хочеш говорити тільки найкраще, які приємні на запах і дотик обійми, як це відчувати фізично те що місяцями було віртуальним… Клята війна, русня, ненавиджу настільки, наскільки можу

Чому мені сниться, як знову і знову Гуляєм з тобою по рідному Львову? Там пахне весною і сонце сідає На березі річки, якої немає І дивляться леви на тебе ласкаво І варять бажання із запахом кави І вільно на розі між пеклом і раєм У Львові так просто своє не вмирає [Місто Весни - Океан Ельзи]

Любов переможе зло Інколи я в цьому сумніваюсь, але у мене є наглядний приклад, як у Християнки «Бо так Бог полюбив світ, що віддав сина свого, єдинонародженого, щоб кожен, хто повірить - не помер, а мав життя вічне»

Сонцезалежна Хочеться ділити це тепло з близькими людьми. Хочеться бути для когось особистим сонцем. Хочеться гріти когось своєю присутністю. Хочеться, щоб мене цінували, як я ціную кожен промінчик сонця

Все колись буває вперше Мій перший (маю надію, останній) штраф за «несплачення проїзду в громадському транспорті

Рози

Починається пора того, чого мені не можна Обожнюю цитрусові, особливо настрій, який вони створюють. Але маю алергічну реакцію на мандарини і клементини. Добре, що алергії на народження Христа і Новий Рік не маю

Росія забирає найкраще Найкращі роки Найкращих людей Найкращі спогади і моменти

Діти. Діти війни. Діти загиблих воїнів. Діти. Так хочеться вберегти цих маленьких мрійниць, їхній запал і любов до життя, їхню силу і енергію, їхню наївність і безумовну любов, їхню швидкодружбу, їхню відданість і цікавість Попри все: попри вибухи, попри втрати, попри внутрішній біль нести надію❤️

Закарбовували цю осінь, щоб грітись спогадами взимку, разом з Лиликами і @serhiikoffi.bsky.social

Думаю, що робить цей конкретний шматок землі моєю і рідною? Чому всі відтінки з мого лиця можна знайти у полі… [Пісня, Артистка Чуприненко]

Все частіше задумуюсь над військовою справою. Колись прямо шукала снайперську школу, і думала після 9 класу іти, але батьки наполягли на вищій освіті. В наших руках наше майбутнє, маю надію, мені стане духу піти

Щороку пишу #радіодиктант цього року було дуже цікаво, бо авторку тексту люблю і шаную, вийшло те так, як очікувалось))))) тепер можу і з боку філологині (вчусь на профілі мови) оцінювати свій диктант. І настільки цікаві роздуми: «тут вставне слово чи, все-таки, частина речення»

Студентські будні… Вперше не маю канікул восени. Але я не жаліюся, навчання мене дуже надихає і подобається, особливо коли викладач спонукає до власних висновків та прикладів, а мені є що розказати… Люблю поєднувати з музикою, бо створюю собі настрій

Все частіше роздумую про себе. В мені містяться гени двох абсолютно різних людей, моє ДНК несе інформацію моєї біологічної сімї, і невідомо які проблеми мені передались, чому саме я народилась в таких поганих умовах, чому у гарних пар не народжуються діти, а хтось народжує як хомʼяк і не дбає…

Просто естетік фото. Романтизую життя

Може ну його ту карʼєру, і завести (народити, виносити, викохати) дитинку?) Думаю, моя бабуся була б дуже в захваті, якби була в блускай і побачила б такий пост Поки на рівні іронії, а там… подивимось

Люблю те, що роблю В захопленні від акторства та роботи, це мене надихає і допомагає мені психологічно дуже. Я не дуже емоційно виразна, хоч в душі і бурі, от на сцені я все це можу вимовляти, кричати, обвинувачувати, плакати, без засудження бо така моя роль

Були гарні вихідні в колі родини✨ Щоб ви розуміли масштаби, родичі з однієї сторони по бабусі налічують 47 людей Так тепло, що кожна з цих людей весь час за тебе моляться, підтримують, і що б ти не зробив - готові на все! Гріють душу знімки з братами-сестрами, сумую за ними часто, бо вклала багато💚

Приємно мати людей поруч, які хоч і не фізично завжди поруч, але цікавляться, проживають гарні і не дуже миті з тобою. Це дуже цінно, і це так, так, тепло і так чудово! І так приємно зустрічати людей в житті коли ЦІЛИЙ тиждень не бачив(саме так воно і відчувається), а стільки всього хочеться зробити

Цікавий досвід життя самій. Сама вирішую, що я хочу зараз робити, сама можу піти чи не піти кудись і не маю нікому пояснювати чому та з якою метою. Подобається Але з іншого боку така свобода дуже дивує мене, бо чому це я не маю пояснювати нікому куди я йду, чому ніхто не питає… цікавий досвід

Крок до перемоги, який мене вбивав останні два місяці

Я сама собі кат, я сама собі ворог! Слова пісні Saya мають дуже великий відгук в моєму серці. Хоч я і не переживала втрату коханого, але була зраджена, відчувала самотність та неможливість втікти від проблем. Її пісні як розрада, викладене на музику життя!

Все частіше чую від людей з різних сфер, що я посередня, меланхолійна і інколи на автоматі… Мені це дуже не подобається, бо хто мене справді знає, знає що я не така. Але не можу не думати про те, що саме в мені спонукає людей так думати про мене

Здається я живу в режимі «виживання» мені це не подобається зовсім не подобається

не залізна, хочу кричати, хочу бути радикальною, хочу бити посуд, хочу кинутись під машину, і відчула це вперше за все життя. Дуже тішусь і дякую Богу, що є люди поруч, які балансують це божевільне відчуття іншим і дуже приємним-теплим. І я не опираюсь, це як вогнегасник для моєї душі

Дуже дуже дуже радію, що знайома з цими молодими людьми! Разом ми цвіт нації, ми сильні та незламні. Хлопців знімає режисер з Нью-Йорка, який приїхав в Україну знімати документальний фільм становлення під час війни. Співають таборових пісень, не втрачають позитив і міць водночас. Крутіііі

не полишають думки про те, що кожна моя дія в очах інших людей має своє, на їхню думку, логічне пояснення. Навіть просто одягнувши сукню (що я раніше рідко робила) дехто вважає, що я для когось наряджаюсь, не можу ж я просто так одягти річ, яка мені подобається, в якій мені зручно ви що….

вперше в житті відчула те, що часто висвітлювало мої страхи у снах (коли ти кричиш, а ти беззвучний, нікому не потрібний, ніхто не чує, не допоможе) в житті такого немає, але саме відчуття присутнє. Маю надію, воно зміниться

Літо, в яке я відчула себе красивою… в яке я усвідомила і прийняла свою красу, не тільки зовнішню, а й внутрішню. Красна душею, горю життям, борюсь і продовжую радіти. Прийняла навіть певну дитячість куточків свого серця, прийняття та легкість огортає мене, згадуючи це нелегке але приємне літо.

Так приємно - робити приємно іншим, це мене запалює і мотивує бути світлом. Приємно мати людей, яким не тільки на свята можеш говорити приємнощі і підмітати хороше, яким можеш робити подаруночки незалежно від дня та загального статусу.

Хочу знову в гори, а не отєта вот всьо можливо, звучить безвідповідально, але інколи треба дозволяти собі не відповідати ні за що, йти у невідомість, бути відкритою і щирою тут і зараз. Дуже цінно це берегти, маю надію, через 10 років я теж зможу похвалитись такими вміннями

З нещодавніми подіями стала ще більше цензурувати себе в діях, поглядах, словах, рішеннях. Адже кожен твій рух вважається якимось знаком. Ніби, люди знають краще за тебе, це харить. Адже ти можеш просто тому що приємно піти погуляти, а в очах людей це вже безвідповідальність, легковажність і тд

Красиве повернення в блускай) За цей час відбулось стільки всього, але дуже рада, що люди, ті хто треба - залишились поруч. Все ще борюсь, все ще насолоджуюсь красою навколо та помічаю деталі, все ще живу це життя і роздумую над «для чого це все». Все стабільно) і мені це подобається

Мій світ ламається на друзки... Це дуже важко усвідомлювати, розуміти і проживати. Все частіше задумаюсь над тим, чого ж я досягла в свої роки, що я зробила гідного і достойного. Зараз багато хто наголошує на тому, що я швидко здаюсь і не борюсь. Я втомилась бути борчинею...

Все менше розумію людей і їхні мотиви розмов чи справ. Мене це дуже гнітить, я людина чутлива до реакцій і емоційних станів інших, але коли люди роблять щось взагалі незрозуміле, що не вкладається у мене в голові, це ламає мене. Ще не розумію непослідовних людей, не тільки в словах а й в справах

Можливо, я надто ідеалізую село... Але я в ньому провела дитячі роки, воно асоціюється не тільки з різанням свині з бабусею, з тіканням від собак та втечею від реальності мого минулого життя, а й з свободою дій, весь день тільки твій. І взагалом з безтурботність того життя.

Не понятні, але теплі знімки, які закарбовують в пам'яті тепло, добро і спокій

Летючий корабель❤️ Це було неймовірно: +Досвід, +знайомства, +емоційна банка доповнена, +віддача, +щасливі діти, +подорожі, +синяки і дрібні ранки, опис яких у тебе в спогадах, +теплі ранки @serhiikoffi.bsky.social

Бог Небесних воїнств З нами у вогні ти Ти є наш притулок В час страшних штормів...

Гори, діти, люди,квіти А на цьому плані ще й медалі, лимонади, паби, джипи, качєлі І джипи їздять попри табличку "проїзд заборонено" Пупупу

Тішуся тут і зараз Надихаюсь природою, місцем, людьми навколо, розвитком і новим емоціям Рада бути тут з @serhiikoffi.bsky.social

Місця, які набувають цінності з емоціями і подіями, які тут стались❤️

Розвіююсь в прекрасному місці в прекрасній компанії

В перед очікуванні чогось гарного... І таке літо мені допомагає, бо створює якийсь такий загадковий настрій, такий якийсь казковий і непередбачуваний То дощ, то сонце, то жара, то холод... З людьми не люблю такого, а от в природі...